Сьогодні:

Вхід для методистів ВІППО 

Останні новини:

До 130-річчя від дня народження Христини Олексіївни Алчевської (1882‒1931)На головну

«Мене не викреслите при всьому бажанні з історії ніяк...» (Алчевська Х.)


(До 130-річчя від дня народження Христини Олексіївни Алчевської (18821931), української письменниці, поетеси, педагога, перекладача)

Українську літературу кінця ХІХ- початку ХХ століть, окрім невідомих письменників, репрезентувало й чимало обдарованих, менш знаних сьогодні постатей. До них належить і талановита українська поетеса і педагог Христина Олексіївна Алчевська.

 

Народилася письменниця 16 березня 1882 року в Харкові. Батько її- Олексій Кирилович — громадський діяч, людина передових поглядів- брав участь в українських просвітницьких гуртках; мати- Христина Данилівна — була відомою діячкою народної освіти, організатором просвітницької праці серед селянства і робітників. Атмосфера, в якій зростала майбутня поетеса, інтерес і любов її рідних до народного слова, обрядів, звичаїв виховали в ній естетичні смаки, визначили подальший шлях у житті. Х.О. Алчевська навчалася в Харківській жіночій гімназії, а згодом пройшла педагогічну підготовку на вищих педагогічних курсах у Франції, в Сорбонні (1902).

 

Свої перші вірші та оповідання десятирічна Христя помістила в рукописному журналі «Товарищ». Незабутнім для молодої Алчевської стало особисте знайомство з українськими письменниками: М. Коцюбинським, Лесею Українкою, В. Стефаником, М. Старицьким на урочистому відкритті пам’ятника І. Котляревському в Полтаві (1903).

 

Із 1903 року Х. Алчевська працює в недільній школі, де, попри заборону, читала учням українські книжки. Водночас вона робила перші кроки в нелегальній діяльності, спробувала створити український жіночий гурток. Дебютувала у листопаді 1905 року поетичним зверненням «До дітей мого краю» у газеті «Хлібороб». 1905 р. Христина Олексіївна працювала викладачем української та французької мов у середніх і вищих навчальних закладах Харкова. Тоді ж написала ряд художніх творів, спочатку російською, потім українською мовами, в яких відбилися настрої та сподівання демократичної інтелігенції, засуджувалися соціальна нерівність й національний гніт. Її вірші друкувалися майже в усіх тогочасних українських періодичних виданнях: «Хлібороб», «Рідний край», «Громадська думка», «Літературно-науковий вісник» та ін.

 

Протягом 1907-1917 рр. у різних видавництвах вийшло дванадцять поетичних збірок Х.О. Алчевської, а саме: «Туга за сонцем» (1907), «Сонце з-за хмар» (1910), «Пісня життя» (1910), «Вишневий цвіт» (1912), «Пісні серця і просторів» (1914), «Сльози» (1915), «Встань, сонце!», «Мандрівець», «Грезы» (1916), «Пробудження» (1917). Перу письменниці належать такі глибоко психологічні прозові твори, як «На отлет», «На роковину», «Несвідомо», «Метелик», «Хлоя», «Одірвана гілка». До 50-ї річниці з дня смерті Т. Шевченка Христина написала поезію «Співець великий, син народу» та інші твори, що увійшли до її збірки «Вишневий цвіт». Остання збірка поетки «Clematis» побачила світ у 1922 р. Її першу збірку «Туга за сонцем» позитивно оцінив І. Франко. За висловом поета Христя Алчевська належала до того покоління українського письменства, яке започаткувало ХХ століття в нашій літературі «досить значним піднесенням духу, зростанням ентузіазму, зростом праці на різних полях, виясненням мети, консолідацією сил, небувалим досі загальним оживленням».

 

Справжній спалах творчих сил Христі Алчевської припадає на другу половину 20-х років на час дружби з французьким письменником А. Барюсом, і відблиск тієї дружби лягає на останні твори поетеси. Однією з найпомітніших в її письменницькому доробку є драматична поема «Луїза Мішель» (1926, видана 1930). Нею письменниця започаткувала розробку історико-революційної тематики. Свій твір про паризьку комунарку вона будує виключно на достовірному життєвому матеріалі, з багатьма реальними персонажами.

У 1927 р. Христина Алчевська почала вивчати твори А. Барбюса про Першу світову війну. Під їхнім впливом вона створила драматичну поему про героїчний подвиг 26 бакинських комісарів «Загибель юнака» (1931) (з присвятою А. Барбюсу).

 

Чимало зробила Х. Алчевська і як літературний критик та публіцист. Вона автор численних літературно-критичних статей, присвячених творчості Т. Шевченка, В. Стефаника, інших українських і російських демократичних постатей кінця XIX- початку XХ ст. («З поля двох письменств», «Майстри слова», «Пам’яті Шевченка», «Дух велетня», «Селянська дитина- Василь Стефаник», «Письменники Карпат і Прикарпаття», «Український гравер Василь Касіян», «Два ненависники війни: О. Кобилянська — А. Барбюс»).

 

Х. Алчевська була талановитою перекладачкою. Далеко не все зі створеного нею опубліковано, переважна більшість перекладів залишилась у рукописах. Особливу цінність серед них мають у перекладі російською мовою: збірка «З галицької і нашої літератури» (1915), ліричні вірші та поема «Мойсей» І. Франка; українською мовою: вірші О. Пушкіна, К. Рилєєва (уривок з поеми «Войнаровський»), І. Нікітіна, О. Толстого, Я. Полонського, М. Огарьова. Переклади Христиною Алчевською романів В. Гюго «Бюґ Жарґаль» (1928), «93 рік» (1929), «Трудівники моря» (1931), віршів Вольтера, П. Корнеля — важливий крок у прилученні нашого народу до скарбниці світової літератури. Французькою мовою письменниця переклала вірші Т. Шевченка, І. Франка, П. Тичини.

 

Померла Х.О. Алчевська 27 жовтня 1931 р. в Харкові.

Христина Алчевська невтомно втілювала все нові й нові задуми до останніх днів життя, друкувалася у харківських газетах і журналах, була членом Українського товариства драматургів і композиторів, готувала двотомне видання творів, яке після її смерті з різних причин не побачило світ. Вона залишила величезну рукописну спадщину (близько 4 тисяч творів), значна частина якої зберігається у відділі рукописів Інституту літератури НАН України та у Національній бібліотеці ім. В. Вернадського.

 

«Мене не викреслите при всьому бажанні з історії ніяк...», — писала Христя Алчевська на схилі своїх літ, добре розуміючи ціну здобутого, дбаючи про багатство духовного потенціалу свого народу. І справді, «пісня життя» Х. Алчевської не змовкла, не загубилась у плині часу, як залишилася живою і нетлінною краща частина її літературної спадщини, як завжди лишаються для вічності найкоштовніші витвори людського духу.

 

 

Основні видання творів Х.О. Алчевської

Алчевська Х.О. Твори / Упоряд., передм. та прим. Л.М.Грузинської. -К.: Дніпро, 1990.- 557 с: портр.

Алчевська X. Кочубеївна: Поема // Березіль. — 1991. -№ 9. — С. 3-21.

Алчевська X. Переспів; Пісня лілії; Голос життя; Омана.: Поезії // Донбас. — 1993. — № 5. — С. 127-176.

Вірші // Антологія української поезії: У 4 т. Поезія дожовтневої пори (кінець ХVIII — початок ХХ сторіччя) /Упоряд.: М. Рильський та М. Нагнибід. -К.: Держ. в-во худ. л-ри, 1957.- Т.2.- С.361-364.

Вірші // Антологія української поезії: У 6 т. Українська дожовтнева поезія: Твори поетів XIX — початку XX ст. /Редкол.: М.П. Бажан та ін. -К., 1984.- Т.З. — С. 245-246.


Література про Х.О. Алчевську

Алчевська Христина Олексіївна (16.ІІІ.1882 — 27.Х.1931) // Український радянський енциклопедичний словник: У 3 т. Т. 1. — К., 1986. — С. 56-57.

Алчевська Христина Олексіївна // Українська радянська енциклопедія: У 12 т. Т. 1. — К., 1977. — С. 146.

Алчевська Христина Олексіївна // Енциклопедія сучасної України Т. 1. — К., 2001. — С. 402.

Алчевська Христя [Христина Олексіївна] (4 (16).Ш.1882 — 27.Х.1931) //Українська літературна енциклопедія. Т. 1: А — Г. — К., 1988. — С. 48-49.

Алчевська Христина (Христя) Олексіївна //Енциклопедія історії України: В 5 т. Т.1: А-В / Редкол.: В.А. Смолій (голова) та ін.- К.: Наукова думка, 2003.- С. 69.

Франко І.Я. Поезії Христі Алчевської «Туга за сонцем» // Франко І.Я. Зібрання творів: У 50 т. Т. 37. — К., 1982. — С. 270-273.

Алчевська Христина Олексіївна // Українські письменники: Біо-бібліографічний словник: У 5-ти т. / Гол. ред. колегії О.І. Білецький. — К.: Худ. література, 1963.- Т. 2. — С. 21-28.

Алчевська Христя: (1882-1932) // Енциклопедія українознавства.- Т.1.- К., 1993.- С.38.

Алчевська Христина // Літературна Харківщина: Довідник/ За заг. ред. М.Ф. Гетьманця.- 2-ге вид, випр. і доповн. — Х.: Майдан, 2007.- С. 20-21.

Бондар І. З когорти лицарів абсурду: До історії утворення РУП (УНП)// Березіль.- 1991.-№ 11.-С.143-147.

Бурмака В. «Яблуко від яблуні...»: До 110-річчя від дня народження Христини Олексіївни Алчевської // Березіль.- 1992.- № 3-4.-С.155-158.

Гримаєнко Н.І. Пісня про її життя: Штрихи до портрета Христі Алчевської // Українська мова і література в школі.- 1991.-№ 4.-С. 89-93.

Ковалець (Грузинська) Л. Любов як щастя і страждання Христі Алчевської (До 120-ліття рід дня народження письменниці) // Березіль.- 2002.- № 3-4.- С.185-188.

Ковалець (Грузинська) Л. Непогамована туга за сонцем: Портрет X. Алчевської так званої радянської доби: реставрація заретушованого // Березіль. — 1997. — № 7-8. — С. 173-180.

Кутинський М. Алчевська Христя / М. Кутинський // Дніпро.- 1990.- № 1.- С.137.

Мироненко І. "Приємлю світ таким, як він зробився...«:[Про твори Х.Алчевської] // Березіль.- 1991.- № 8.- С. 183.

Наумов С. «Мене не викреслити при всьому бажанні з історії ніяк»: (Христя Алчевська в укр. нац. русі поч. ХХ ст.) // Слово і час.- 1995.- № 8.- С. 26-32.

Хавіна С.Я. «Вільна пісня моя...» (Творчість Христини Алчевської в контексті української літератури кінця ХІХ — початку ХХ ст.) // Вивчаємо українську мову та літературу.- 2011.- № 16-18.- С. 51-60.

Юрченко О. Христя Алчевська та її поема «Кочубеївна» // Березіль.- 1991.- № 9.- С. 21-23.

Родина просвітників і гуманістів: [Родина Алчевських] // Кушнарьов Є.П. 100 кроків Харківською землею.- Х., 2004.- С. 211-215.