Сьогодні:

Вхід для методистів ВІППО 

Останні новини:

Новини ВІППО » На головну

Виховне значення українських народних ігор

Тра 17
17
Переглянути фото події

17 травня відбувся семінар-практикум «Виховне значення українських народних ігор» для вихователів дошкільних навчальних закладів на базі ДНЗ № 4 м. Луцька (завідувач Грановська Р. Є., вихователь-методист Дашевська Г. П.)

 

Останнім часом активно відроджуються культурні цінності нашого народу, які донедавна були забуті та викоріненні зі свідомості українців. Одним із таких культурних надбань є народна гра, яка відображає характер, темперамент, почуття, побут, звичаї українців. Народні рухливі ігри — неоціненний виховний скарб, який залишили нам наші прадіди. У результаті життя й побуту мільйонів людей протягом віків в Україні сформувалися самобутні народні ігри, які шліфувались і перевірялись досвідом людей багатьох поколінь. У них, як у дзеркалі відображаються звичаї нашого народу, їх побут й уявлення про світ. Кожна гра, кожна забава має свої специфічні функції та розвиває фізичні й моральні якості.

 

Важко переоцінити значення ігор і забав у справі формування фізично здорового, етично стійкого й інтелектуально розвиненого майбутнього члена суспільства. Завдяки народним іграм можна виховати в дитині всі ті якості, котрі ми шануємо в людях і котрі нам би хотілося прищепити дітям різними оповіданнями, бесідами та навчанням. Народні ігри мають оздоровче, освітнє, виховне значення.

 

Граючись, малюк зосереджує увагу, а це вже є початком виховання сильної волі. Захоплена грою дитина загартовується в терпінні, бо ніколи не скаржиться на біль, якщо впаде чи вдариться ненароком. Від такого болю за інших обставин вона би пролила чимало сліз. Граючись, дитина легко схоплює, розуміє та запам’ятовує гру, а ці якості, постійно розвиваючись, у свою чергу полегшують виконання складніших завдань, «Як дитина бігає і грається, так їй здоров’я усміхається», — стверджує прислів’я.

 

Гра — це не просто забава, у ній мудрість народу. «У грі розкривається перед дітьми світ, розкриваються творчі можливості особистості», — говорив великий український педагог В. Сухомлинський. Тому нам усім треба по крупинці зібрати цей безцінний скарб, щоб разом скласти веселу азбуку дитинства.

 

Вихователь Дмитроца Н. П. повідомила про те, що час вносить зміни у зміст ігор, створює багато різних варіантів, тільки їх рухлива основа залишається незмінною. Гра включає всі види природних рухів: ходьбу, біг, стрибки, метання, лазіння, вправи з предметами, а тому є незамінним засобом фізичного виховання дітей. Світ ігор дуже різноманітний: рухливі, сюжетні, народні, рольові, спортивні, імітаційні, групові, ігри-естафети, ігри-забави, ігри-змагання тощо.
Вихованці середніх та старших груп дошкільного навчального закладу спільно з вихователями Вавринюк Т. В., Михальчук К. М., Яцик Л. О., Саган С. А., Мельник Т. І. продемонстрували українські народні ігри «Подоляночка», «Грицю, Грицю, до роботи», «Ріпка», «Галя по садочку ходила», «Вербова дощечка», «Котилася торба».

 

Майстерність дорослих і чітко продумана методика проведення народних рухливих ігор і розваг забезпечують не тільки виховний, а й пізнавальний та оздоровчий ефект, сприятимуть залученню дошкільнят до витоків національної культури та духовності, роблять їхнє дозвілля веселим і яскравим.

 

Народна гра — це не тільки активний рух і весела розвага. Це змога для кожного малюка реалізувати власне «Я» і заразом відчути себе учасником спільних дій. Не виконавцем, а саме активним учасником! Тому педагог має бути особливо уважним до того, що саме цікавить дітей, які вони висловлюють зауваження та пропозиції. Нехай малі веселяться та граються так, як їм любо. Такого висновку дійшли учасники семінару.

 

Березіна О. М.,

методист відділу початкового

навчання і дошкільного виховання