Театр нашого краю: оглядаючи минуле, прозираємо в майбуття

1 грудня ВІППО разом із Волинським обласним музично-драматичним театром ім. Т. Шевченка і Волинською обласною бібліотекою для юнацтва провів у ній круглий стіл «Ретроспектива Волині з поглядом у майбутнє: освіта, театр і культурно-громадське життя». Його присвячено 95-річчю створення Волинського українського театру в Луцьку та 85-річчю з дня народження Леся Танюка.

Захід розпочав О. Й. Дем’янюк, заступник директора Волинського ІППО з науково-педагогічної діяльності, доктор історичних наук, професор. Він, зокрема, зазначив, що початки сценічного мистецтва в нашому місті варто шукати ще у виставах лицедіїв у середньовічному Лучеську. Але 1929 рік це віха на столітньому шляху, бо розпочав роботу стаціонарний театр із українським репертуаром.

С. В. Скулинець, директор - художній керівник наших шевченківців, наголосив на тяглості традицій майстрів сцени, що відбивається на сучасному репертуарі.

А. С. Єфремова, директор бібліотеки для юнацтва, виступила з вітальним словом.

М. Я. Миць, кандидат історичних наук, доцент кафедри теорії та методики викладання шкільних предметів ВІППО, яка була ведучою заходу, в динамічному й дуже інформативному виступі окреслила ту епоху, в яку закладалися основи українського театру на Волині.

Патріарх театральної справи в Луцьку Д. А. Поштарук, заслужений діяч мистецтв, ділився спогадами - трагічними, комічними й трагікомічними - про життя драмтеатру в обласному центрі, починаючи з середини 50-х років. Згадав і дещо з біографії Леся Танюка, коли той працював тут, - що не потрапило ні на сторінки досліджень, ні в інтернет.

Журналіст, режисер В. О. Ворон пригадав присутнім атмосферу кінця 80-х - початку 90-х, коли з’являлося чимало фестивалів співаної поезії, у т. ч. на підмостках обласного музично-драматичного театру. Він надіється, що спад цього руху не назавжди.

Цікавими були й виступи Н. Б. Градиської, головного художника цього осередку духовності («Роль театру у формуванні культури особистості»), І. М. Майданець, освітнього і культурного діяча («Театральна діяльність жидичинської філії луцької "Просвіти"»). Завідувач відділу краєзнавства юнацької бібліотеки Л. В. Фрадинська представила книжкову виставку «Лесеві Танюку - 85».

Далі учасники круглого столу жваво обговорювали почуте, висловлювали пропозиції. Зокрема, літературний редактор науково-методичного журналу «Педагогічний пошук» В. І. Гребенюк висловив такі дві ідеї. Перша: досліджувати історію українського театру на Волині слід не як локальне явище, а як частину загального культурного потоку (адже в цей час у Луцьку діяли і польська, і єврейська, і чеська трупи). Друга: наш обласний драмтеатр має формувати свій репертуар із творів членів родини Косачів, інсценізацій їх поетичних і прозових речей, п’єс про них, а також із драм західноєвропейських письменників, ними перекладених. Нехай у Луцьку буде косачівський театр, як у Лондоні - шекспірівський.