Доробок літератора‑патріота має працювати на освіту

Нещодавно у стінах нашого інституту ми вшанували пам’ять Івана Корсака ‒ журналіста, письменника, мецената, почесного громадянина Луцька, який залишив величезний творчий та духовний спадок. З нагоди його 80‑річчя до ВІППО завітала керуюча партнерка Музею сучасного українського мистецтва Корсаків, член родини ‒ пані Леся Корсак, котра презентувала та подарувала бібліотеці ВІППО десятитомник автора.

Іван Корсак був людиною, яка щиро вболівала за Україну, глибоко розуміючи як історичні, так і сучасні політичні та економічні процеси державотворення. Він говорив про найбільшу проблему українців ‒ історичне безпам’ятство й почуття меншовартості. Саме тому, відійшовши від журналістики, узявся за написання романів про діячів української історії ‒ тих, хто безперечно формував націю. За десять років письменник створив понад двадцять книг, у яких оживають постаті, здатні надихати й сьогодні.

Леся Корсак, дружина сина письменника Віктора, поділилася не лише фактами з творчої біографії Івана Корсака, а й теплими спогадами про його життєвий шлях та характер. Вона згадала його феноменальну працьовитість, начитаність і обізнаність у найрізноманітніших сферах. У родині добре пам’ятають його щоденні ритуали: ранкові записи, роботу над рукописами перед основною діяльністю, постійний пошук нових джерел. Перші романи народжувалися буквально «на світанку», коли він ще до роботи сідав за стіл і писав. Для кожного нового героя він збирав матеріали з архівів різних країн, листувався з бібліотеками світу, щоб відтворити історичну правду максимально точно. Так перед присутніми поставав образ письменника не лише як автора, а як людини, яка жила пошуком і служінням Україні.

Його син Віктор Корсак продовжує меценатську й волонтерську діяльність батька та вирішив видати зібрання творів у десяти томах, щоб праці батька не розпорошувалися, а потрапили у бібліотеки й були доступні кожному.

Директор ВІППО Петро Олешко подякував за такий цінний дарунок, згадав, як працював поруч з автором, і закликав учителів активно використовувати твори Івана Корсака в освітньому процесі: «Адже художнє слово здатне донести історичні факти до серця учня набагато глибше, ніж сухий підручник», ‒ сказав Петро Степанович.

Іван Корсак залишив нам не лише книги, а й приклад любові до України. Його доробок ‒ це не просто література, це інструмент виховання гідності й пам’яті, наголосила Леся Корсак. Вона розповіла, що в автора була власна концепція виховання молоді, яку він називав «пантеоном героїв». Ідея полягала в тому, щоб кожна дитина обрала для себе кілька постатей з української історії чи культури ‒ митця, політика, науковця, жінку‑героїню, яка її надихає. Такий особистий вибір мав стати моральним орієнтиром, джерелом сили й прикладом для наслідування.

Автор вірив: якщо школярі зростатимуть із власним «пантеоном» українських постатей, то відчуватимуть гордість за свою країну й матимуть внутрішню опору у складні часи. Саме тому він так ретельно працював над історичними романами ‒ шукав матеріали в архівах різних країн, листувався з бібліотеками світу, щоб відтворити образи героїв максимально достовірно. Його книги ‒ це не лише художні твори, а й своєрідні «портрети для пантеону», які допомагають нам побачити велич українських діячів і відчути їхню живу присутність у нашій культурі.

На завершення пані Леся також запросила педагогів, школярів та всіх охочих до Музею сучасного українського мистецтва в Луцьку ‒ простору, де поєднуються мистецтво, пам’ять і сучасність. Вона наголосила, що екскурсії для різного віку можуть стати новим напрямом у розвитку дітей, сприяти їхній ідентифікації як українців та формувати гордість за належність до такої славетної й талановитої нації.

Ми переконані: спадщина письменника має працювати на освіту, формувати покоління, яке знає свою історію й пишається нею.